Соціальні мережі та месенджери💬 Консультація для батьків.

 

Соціальні мережі – шкідливі? Як вберегти дитину? Заборонити користуватися Інтернетом, не купувати телефон, не дозволяти месенджери?

 

Точно – ні. Адже, це просто неможливо та і непотрібно.

 

Діти сьогодні використовують смартфони для навчання, спілкування з друзями тощо.  📱

Тож завдання дорослих – точно не тотальна заборона. Завдання дорослих – навчити дитину правил «віртуального світу».

 

Сьогодні проговоримо з вами запитання, які варто обговорити з дітьми. А допоможе в цьому наш їжачок 🦔 Погортайте разом з дитиною картинки та обговоріть правильні відповіді.

 

Пам’ятайте, важливо не просто сказати дитині, який варіант правильний. А пояснити, чому саме.

 

❔Їжачку 9 років і він хоче зареєструватися в Instagram. Чи може він це зробити?

 

❌Ні, це можна зробити лише в 13 років.

 

✅Поясність, що вікові обмеження існують, бо на те є причини. Що в інтернеті можуть бути злочинці, яких дитина ще не вміє розпізнавати. Потрібно знати, який контент можна публікувати, а який – не варто. Тому діють обмеження, щоб захистити дитину.

 

❔Їжачку надіслали смішне фото однокласника. Чи варто надіслати це фото в спільний чат?

 

❌Ні, не варто робити те, що може образити інших. 

 

✅Поговоріть з дитиною, які фото можуть ображати інших, чи приємно було б дитині, якщо хтось опублікував її фото. 

 

❔Їжачку прийшло повідомлення, що він виграв 100 тисяч. Треба лише перейти за посиланням і залишити свої дані.

 

❌Це шахраї, потрібно заблокувати цей контакт.

 

✅Поясніть, що не всі повідомлення, які надходять – правдиві. Які ознаки спаму, які повідомлення потрібно блокувати.

 

Як правильно хвалити дітей: психологічні поради для батьків

Передусім скажу про те, що хвалити дитину необхідно!  За допомогою правильної похвали можна відзначити успіхи дитини, а також вселити їй віру у свої сили та заохотити до нових звершень.

Похвала має, навіть у малих кількостях, величезну силу і необхідна будь-якій людині, майже як ковток води або свіжого повітря. Вона дає свіже дихання, зрошує та живить бажання та прагнення, мотивує. Хвалити дитину потрібно. Похвала, частково, допомагає йому створити позитивний та реалістичний образ самого себе. Вона концентрує дитину на її успіхах, зміцнює впевненість у власних силах, мотивує на нові досягнення. Завдяки їй у дітей з'являються бажання та інтерес до нової діяльності.

Відсутність похвали, ігнорування зусиль дитини призводить до зворотного результату. У дітей зникає інтерес, вони стають апатичними, байдужими, лінивими. Сильно похвали потребують діти сором'язливі, тривожні.

Психологи зазначають, що батькам краще сфокусувати свою увагу на підтримці сина чи доньки, адже вона дасть дитині внутрішню силу. А похвала має лише тимчасовий “допінговий” ефект і може викликати залежність, а тому хвалити дітей треба правильно.

Зокрема, батькам слід:

1.    Бути щирими та фокусувати увагу на тому, що саме дитині вдалося: замість “Молодець! Красиво”, – краще сказати “Як ти чудово це намалював, дерева немов справжні!”;

2.    Не знецінювати досягнення дитини та уникати “але”: замість “Ти такий молодець, зібрав іграшки, але міг би й швидше”, – краще сказати “Вау, ти зібрав іграшки зі швидкістю супергероя, ще б на кілька секунд швидше, і був би світовий рекорд”;

3.    Оцінювати зусилля дитини, аби вона навчилася цінувати свою роботу: Наприклад, коли дитина отримала 12 балів за реферат, скажіть їй “Ти так старанно готувалася й знайшла багато цікавих фактів. Чи складно тобі було виступати перед авдиторією?”;

4.    Не порівнювати свою дитину з іншими: замість “Ти найкраще за всіх пишеш твори!”, – краще сказати “Ти так точно підібрав слова. Так пишуть справжні письменники”;

5.    Оцінювати вчинки дитини, а не її саму: замість “Хороший хлопчик, прибрав за собою посуд”, – краще сказати “Чудово впорався, усі тарілки цілі. Пишаюся тобою”.

Якщо ви не знаєте, за що похвалити дитину, придумайте це! Головне, що тут повинно бути передано дитині, це щира віра в її можливості.

 

ЯК НЕ СТАТИ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ! 

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ ?

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

 Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно".

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ  БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або заступника директора та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

·       Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

·       Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

·       У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Як протистояти булінгу?

Наступні поради допоможуть тим, хто не знає як протистояти булінгу, набути впевненості в собі та покласти край знущанням.

Не реагуйте. Хоча може здатися привабливим дати відсіч знущанням, це може викликати додаткові проблеми. Залякування у відповідь або гнів дадуть кривдникові зрозуміти, що він заподіює вам біль. Не відповідайте на кривдника більшою агресією, щоб змусити його піти або зупинитися. Про те, "як перестати турбуватися про речі, які не можете контролювати" читайте в статті.

Виявляйте кривдників і уникайте їх. Кривдники зазвичай дуже популярні та надмірно самовпевнені, можуть фізично або усно намагатися заподіяти шкоду іншій людині. Дізнавшись, що ви перебуваєте в присутності кривдника, ви зможете уникнути його оточення.

Не бійтеся постояти за себе словесно. Словесні знущання відбуваються, коли хтось говорить вам щось, щоб заподіяти біль або знизити самооцінку. Не бійтеся бути наполегливим і постояти за себе, але уникайте агресивних дій.

Не залишайтеся на самоті. Самотні люди можуть здаватися більш вразливими та можуть стати привабливою мішенню для кривдників. Намагайтеся завжди бути поруч із друзями, однолітками або іншими людьми протягом дня.

Допоможіть тому, хто піддається булінгу. Якщо ви бачите або чуєте про те, що хтось піддається знущанням, негайно втрутьтеся та припиніть знущання. Якщо ви не можете втрутитися самі, знайдіть того, хто зможе.

Захистіть себе від кібербулінгу. Подумайте про те, що ви пишете та публікуєте в Інтернеті, а також про те, хто це бачить. Тримайте свій пароль у секреті від інших. Навіть друзі можуть видати ваш пароль або використовувати його, щоб зламати та отримати вашу особисту інформаці

 

ОБІЙМИ – НАЙКРАЩІ ЛІКИ ВІД УСІХ ТРИВОГ!

Під час війни діти часто переживають стрес. Не у всіх із них розчиниться психологічна травма, але кожна дитина потребує підтримки. Головну роль у цьому відіграють батьки. Існують базові правила, як підтримати дитину у стресовій ситуацій, щоб стабілізувати її стан.

Одним з таких правил є – ОБІЙМИ!

 

Близькість завжди зцілює. Відчуття близькості допомагає розпочати процес відновлення після стресу.

Люди, які пережили складні події, часто перестають відчувати власну тілесність. Повернення до відчуттів тіла, контакт із близькими, можливість діяти, допомагають віднайти відчуття стабільності та поновити зв’язок із собою, дорослими, з довколишнім світом.

Коли людина відчуває сплеск емоцій, це значно ускладнює раціональне мислення. Особливо це стосується дітей: їм важче бути спокійними під час стресу.Тому, пропонуючи дитині обійми замість сварливих слів, ви не заохочуєте погану поведінку, а допомагаєте заспокоїтися.

 

Під час обіймів батьки можуть сказати дитині:

 

"Ти для мене - цілий світ."

"Я люблю тебе, незважаючи ні на що".

"Я бачу, що ти ще вчишся, і я тут, щоб допомогти тобі".

"Ти не самотній в цьому".

"Я бачу, наскільки тобі зараз важко".

"Я приймаю твої почуття".

"Твої почуття не визначають тебе".

"Тебе не визначають твої помилки".

"Я хочу допомогти тобі відкрити нові шляхи".

"Ти можеш розраховувати на мене."

Коли ви постійно показуєте своїй дитині, що вона не "погана", навіть коли не дуже добре себе поводить, запис у її свідомості змінюється. Вона знає, що їй не потрібно "застрягати" в поганій поведінці.

 

Виховання стає набагато ефективнішим, коли батьки допомагають дітям освоїти нові способи поведінки. А в спокійному стані легше отримувати та обробляти інформацію, яку тато або мама намагаються донести.

Крім того, коли батьки мають тісний контакт з дітьми, вони більше їх поважають та слухаються.

Дослідження показали, що обійми з дитиною можуть покращити її психічне, емоційне та фізичне самопочуття.

Обійми допомагають активізувати розвиток мозку дитини, зміцнити імунну систему, навчити регулювати свої емоції та стимулювати позитивну самооцінку.

 

За останні роки не тільки у батьків, а й у дітей значно зріс рівень стресу, на який вони реагують підвищенням тривожності. Цей стан може виражатися дуже по-різному і провокувати інші розлади, наприклад, дефіцит уваги і гіперактивності.

У деяких дітей тривожність проявляється в агресивній поведінці, у інших – це відсторонення і  замкнутість. Боротися з дитячою тривожністю потрібно обов’язково, але варто бути готовим до того, що допомогти дитині знайти спокій буде нелегко. Тільки терпіння і увага до дитячих страхів допомагають мінімізувати цю проблему.

Почуття тривоги завжди спровоковане  зовнішніми факторами. На жаль, світ дитини не такий безхмарний, яким його бачать дорослі. Чимало «дрібних» для дорослої людини проблем змушують дитину переживати. Симптоми дитячої тривожності бувають як очевидними, так і менш зрозумілими для батьків. Тому розглянемо і деякі прояви дитячої тривожності:

Тривожність + бий або біжи

Діти можуть по-різному ставитися до речей або людей, що викликає у них підвищену тривожність. Коли дитина відчуває  від людини небезпеку або просто хоче уникнути повторення якоїсь ситуації, вона може проявити реакцію «бий або біжи». Наприклад, дитина буде тікати з занять або від вчителів або ж битися з іншими дітьми. Батьки сприймають таку поведінку як агресію і просто заспокоюють або навіть карають дитину. Але важливо з’ясувати, чи не страждає вона від якихось тривожних думок, які провокують таку поведінку? Діти ще не вміють говорити про те, що їх турбує, але вони проявляють свій страх, нехай навіть в агресивній формі.

Тривожність + скутість

Протилежністю агресії є поведінка скутості, відсторонення і навіть загальмованості. Дитина буде уникати  людей або ситуацій, вести себе стримано. Як правило, маленькі діти з підвищеною тривожністю погано сплять і можуть несподівано розплакатися. Важливо розуміти, що це не ознака сором’язливості, а показник того, що дитину щось турбує. При цьому якщо тривогу викликає якийсь один фактор, який можна подолати (просто не подобається нова вчителька) – це нормальна ситуація. Але тривожні діти залишаються в такому стані майже постійно, бояться спілкування, засинати без світла, залишатися наодинці, тощо.

Тривожність + синдром дефіциту уваги і гіперактивності

Тривожність і синдром дефіциту уваги і гіперактивності (СДУГ) характеризуються схожою симптоматикою. Якщо у дитини розсіяна увага, вона не може сконцентруватися, вирішити поставлену задачу і постійно стає учасником конфліктів, їй легко можуть поставити діагноз СДУГ. Батьки повинні звернути увагу на такий нюанс: як правило, діти з СДУГ все одно виявляють допитливість і хочуть брати участь в житті колективу, в якому знаходяться. Діти з підвищеною тривожністю не відчувають впевненості в собі, тому не виявляють аналогічного інтересу і ставлять мало запитань.

Тривожність + сепарація від батьків

Страх розлучитися з батьками ще називають сепараційною тривожністю. Це досить поширена поведінка дітей, яка заподіює незручність всім членам сім’ї. Страх дитини в даному випадку зрозумілий, але батьки повинні поступово привчити дитину до думки, що він залишається в безпеці, навіть якщо їх немає поруч.

Як допомогти тривожним дітям?

Чимало батьків помічають тривожність своїх дітей, але не знають, чи слід з цим щось зробити? Якщо дитина не може подолати почуття тривоги і воно переслідують її постійно, безумовно, їй необхідна допомога. Як правило, без підтримки фахівця подолати почуття тривоги буде складно. Але якщо не намагатися з цим боротися, існує велика ймовірність, що в дорослому віці людина буде страждати від депресії і тривоги настільки сильно, що їй буде потрібно тривала терапія. Тому до роботи з подолання дитячої тривожності важливо підключити всю сім’ю і постійно «опрацьовувати» важкі для дитини ситуації. Потрібно з’ясувати, звідки береться страх, за яких умов запускається почуття тривоги і дати дитині відчуття безпеки.

Батьки тривожних дітей можуть надавати дітям допомогу в таких формах:

Почуття безпеки. Починати терапію потрібно з того, що показати дитині: що б не трапилося, є люди (родичі, друзі), які завжди її підтримають. Коли дитина нервує, їй потрібно нагадувати, що вона у безпеці і давати можливість розповідати про всі свої страхи. Визначте час і безпечне місце, в якому дитина може виговоритися.

Рішення проблеми. Страхи і дорослих, і дітей часто бувають нічим не обгрунтовані. Але якщо дорослий це хоч частково розуміє, то для дитини все набагато складніше. З тривожною дитиною треба частіше промовляти проблемні ситуації і показувати безліч варіантів вирішення проблем і конфліктів, пропонуючи вибирати і пояснювати свій вибір. Якщо дитина наполягає на негативному варіанті – проговорюйте з нею до кінця. Наприклад, ти забув слова вірша на святі, і що сталося далі? Дитина повинна «побачити» ситуацію і зрозуміти, що його страх не настільки великий, як йому здається.

Подолання страху. Навчайте дітей поступово долати страхи. Якщо дитина боїться собак – можна з’їздити до  зоопарку, страх грози і грому «лікується» розповіддю про погодні явища. Однією з кращих терапій є малювання страху. При цьому страх можна показати страшним вовком, потім розрізати малюнок, а пізніше – склеїти його, надавши вовку інші «добрі» риси. Так ви показуєте, що страх іноді викликають речі, страшні лише на перший погляд.

Створення ритуалів. Дитину можна навчити справлятися зі страхами, виробивши з ним певні заспокійливі ритуали. Наприклад, розкажіть, що коли страшно, потрібно починати рахувати до 10. Або зробити три глибокі вдихи і видихи. Або взяти в руку кулон і сказати «Я в безпеці» або «Це мене лякає, але я впораюся». Створення ритуалів і заохочення за подолання страху – це важлива частина роботи, яку потрібно виконати спільно з дитиною.

Власний приклад. Часто тривожні діти ростуть в тривожних сім’ях. Якщо хтось із членів сім’ї страждає від підвищеної тривожності (а іноді це батько й мати) і демонструє її дитині, це тільки розвине дитячі страхи. Дитину треба по можливості захищати від обговорення проблем, оскільки вона не розуміє їх масштабу і складності. Батьки повинні самі демонструвати впевненість, але також і показувати, що в їх житті теж були неприємні ситуації і розповідати, як вони з ними впоралися. Кращий спосіб у чомусь переконати дитину – це, як завжди, показати власний приклад!

Тривогу дитини можна подолати, якщо проявити до її почуттів достатню увагу, навчити її виражати емоції і показати способи вирішення проблеми.