Рекомендації для батьків п’ятикласників

Ми повинні виховувати так, щоб дитина почувала себе шукачем і відкривачем знань. Тільки за цієї умови одноманітна, напружена, стомлююча робота школяра забарвлюється радісним почуттям. 

                                  В.О. Сухомлинський

Поняття «адаптація» – одне із ключових у дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, забезпечують можливість існування в мінливих умовах середовища.

Психічна адаптація – це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб.

 Ефективність процесу шкільної адаптації значною мірою визначає успішність навчальної діяльності, збереження фізичного i психічного здоров’я дитини. Будь-яке порушення збалансованості системи «особистість – середовище» може стати джерелом тривоги. якщо його не ліквідувати, то рівень тривоги зростає, i формується емоційний стрес.

 Основними ознаками шкільної дезадаптації є:

складнощі в навчанні;

агресивна поведінка щодо педагогів та однокласників;

надмірна активність i рухливість;

підвищена збудженість, тривожність;

нездатність до концентрації уваги;

емоційна неадекватність;

відчуття власної неповноцінності;

погано контрольована поведінка.

Поради батькам п’ятикласників

1.  Якщо  Вас  щось  турбує  в  поведінці  дитини,  якомога  швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан  дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4.  Допоможіть  дитині  вивчити  імена  нових  учителів,  запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5.  Порадьте  дитині  в  складних  ситуаціях  звертатися  за  порадою  до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати  однокласникам  і  питати про  уроки  тощо. Не  слід відразу  послаблювати контроль  за  навчальною  діяльністю,  якщо  в  період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7.  Основними  помічниками  у  складних  ситуаціях  є  терпіння,  увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій  інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день у школі?". Кожного  тижня вибирайте час,  вільний  від  домашніх справ,  і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена,  події  та  деталі,  про які  дитина  вам  повідомляє,  використовуйте  їх надалі для  того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша  дитина має  оцінювати  свою  гарну  успішність  як  нагороду,  а неуспішність як  покарання.  Якщо  у  дитини  навчання  йде  добре, проявляйте  частіше  свою радість.  Висловлюйте  заклопотаність,  якщо  у дитини  не  все  добре  в  школі. Постарайтеся  наскільки  можливо,  не встановлювати  покарань  і  заохочень  вони можуть  привести  до  емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас  з  питаннями, пов’язаними  з  домашніми  завданнями,  допоможіть  їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11.  З’ясуйте,  що  взагалі  цікавить  вашу  дитину,  а  потім  встановіть зв’язок  між  його інтересами  і  предметами,  що  вивчаються  в  школі.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу  в  домі,  коли  в  житті  дитини  відбуваються  зміни. Намагайтеся  уникнути великих  змін  чи  порушень  в  домашній  атмосфері. Спокій  домашнього  життя допоможе  дитині  більш  ефективно  вирішувати проблеми в школі.

 

Пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.

• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.

• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.

• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.

• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.

• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.

• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.

• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

 

Всесвітній день здорового харчування відзначається щорічно 16 жовтня у 50-ти країнах світу. Харчування – один з найбільш важливих аспектів здорового способу життя. В організмі людини немає практично жодного органу і системи, нормальна життєдіяльність яких не залежала б від харчування.

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ЗДОРОВОГО ХАРЧУВАННЯ

Перше, що необхідно зробити, – вирішити харчуватися правильно. Для цього варто враховувати основні принципи здорового та безпечного харчування:

Різноманітний, збалансований раціон. Розробіть меню таким чином, щоб в ньому були страви з м’яса і риби, морепродуктів, круп, зелені, овочів і фруктів.

Відмова від фаст-фуду та рафінованих продуктів. Борошно, масло, цукор, кухонна сіль – все потрапляє під табу.

6 приймань їжі (основні і перекуси). Довгі перерви між їжею можуть стати причиною стресу для організму.

Останнє приймання їжі – не пізніше ніж за 2 години до сну. Вночі травна система не повинна бути завантаженою, їй потрібен відпочинок.

Магазинні соуси, підсилювачі смаку, консерванти та хімічні добавки необхідно замінити на сметану, йогурт, оливкову олію. Для поліпшення смакових якостей підійдуть спеції і трави.

В приготуванні страв краще надавати перевагу запіканню, варінню, готуванню на пару. Під час смаження виділяються канцерогенні речовини, які негативно впливають на організм і здоров’я в цілому.

Будь-які зміни повинні бути поступовими. Не варто відразу відмовлятися від усього. Спочатку треба знизити кількість шкідливих продуктів та поступово переходити на здорове харчування.

Настрій також залежить від їжі. Правильне, збалансоване харчування робить людину веселою та життєрадісно, а достатня кількість фруктів та овочів в раціоні цілюще впливає на психічне здоров’я.

 

 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров’я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її  внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін “прикласти” до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна,  не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

Не бійтесь “залюбити” свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.

Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятати, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.

Пам’ятайте:

Покарання – це моральний замах на здоров’я дитини  – фізичне і психічне.

Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.

Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи – ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

Хоч би що  трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

Не забувайте:  ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.

Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Існує термін “шкільна фобія”, тобто страх у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Таке трапляється, коли дитина хвороблива, тоді, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і мимоволі навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюючи в  неї “навчальну фобію”. У дитини виникає невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про  створення для дитини ситуації з гарантованим успіхом. Можливо, це потребуватиме від батьків певної зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями. Все це не минає безслідно – у дитини з’являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник їхніх сварок, у  дитини можуть з’явитися невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. Якщо дитина не готова до цієї зміни, школа для неї перетворюється на пекло і малий школяр поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Поради батькам щодо зняття в дітей психологічного напруження

         У “шкільному” житті першокласники стикаються з труднощами, невдачами, незаслуженими звинуваченнями, образами, допускають помилки, потрапляють у конфлікти.

Найбільш доцільними для зняття психологічного напруження учнів молодшого шкільного віку є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, театр, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження в дітей.

Глибоке дихання

Зробити глибокий вдих, випинаючи живіт уперед до відчуття участі в цьому діафрагми. Видихнути трохи повільніше,  до втягування живота всередину. При цьому дитина повинна уявляти, що вдихає цілющий кисень – здоров’я, спокій, а видихає повітря, непотрібне організмові, позбавляючись  хворобливості та хвилювання.

 

Фізичні навантаження

Найкращим  способом зняття нервового напруження є  фізичні навантаження – фізична культура та фізична праця. Якщо в дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс.

 

Затишок, спілкування з домашнім четвероногим другом. Дитина повинна знати, що коли їй дуже важко, її образили, треба йти додому. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних допоможуть їй. Учені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

 

Театр

Вважають, що він має магічну силу впливу на психіку. Якщо є така можливість, відвідайте з дитиною ляльковий театр, подивіться мультфільм.

 

Позитивні емоції

З давніх-давен відомо, що усмішка, жарт, гумор знімають психічне напруження. Ю.Нікулін писав: “Я твердо вірю: сміх зміцнює здоров’я і подовжує життя”. Почитайте з дитиною гуморески, відвідайте цирк.

Спілкування з природою

Природа заспокоює нервову систему, робить людину добрішою. Отже, якщо в дитини поганий настрій – відпочиньте з нею серед природи.