Бути

Рекомендації батькам щодо профілактики агресивної поведінки підлітків

 

    Агресія – індивідуальна або колективна поведінка чи дія, спрямована на спричинення фізичної чи психічної шкоди або навіть на знищення іншої людини чи групи.

     Агресивність супроводжують:

·         неадекватне самооцінювання (занижене або завищене),

·         неадекватний рівень домагань, що не відповідає можливостям підлітка;

·         підвищена емоційна напруженість і тривожність;

·         різний ступінь неадекватності уявлень підлітків про своє місце в сім'ї, про ставлення до них однолітків,

·         низький рівень сформованості комунікативних навичок тощо.

     Агресія підлітків безпосередньо не пов'язана з порушенням усталених Правил і норм та відокремлюється від асоціальної поведінки

    Основними формами агресивної поведінки є:

·         фізична агресія, тобто застосування фізичної сили проти іншої людини;

·         негативізм, спрямований проти керівництва і встановлених правил;

·         підозріливість, тобто недовіра до людей, яка ґрунтується на переконанні, що вони мають намір зашкодити;

·         вербальна агресія, тобто вираження своїх почуттів через чвари, образи, приниження;

·         аутоагресія – агресія, спрямована на самого себе.

Агресивна поведінка підлітків постає як спосіб:

·         задоволення потреб у спілкуванні;

·         самовираження та самоствердження;

·         відреагування на неблагополучну обстановку в сім'ї та на жорстоке ставлення з боку батьків;

·         досягнення значущої мети.

     Таким чином, у підлітковому віці агресивна поведінка є своєрідним захисним механізмом.

     Враховуючи всі чинники, що беруть участь у становленні агресивної поведінки підлітків, можна попередити чи обмежити вияв форм агресії.

     У спілкуванні з агресивними дітьми потрібно виявляти чималі стриманість, терпіння, пам'ятаючи, що агресор тероризуючи інших, сам страждає від власної упертості, гнівливості, дратівливості. Почуття провини, порушення душевної рівноваги, незадоволеність не проходять в агресивних дітей, навіть якщо їм удається на когось вилити свої негативні емоції. Таким дітям необхідно дати зрозуміти, що дорослий (учитель, батьки, психолог) – їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Агресивні діти повинні переконатися, що їх люблять, а їхні вчинки псують враження при них, до того ж не приносять їм полегшення. Необхідно тактовно і послідовно навчати дитину самоконтролю, внутрішньої зібраності і стриманості. Перевести активність агресивної дитини в конструктивне русло допоможе вивчення її інтересів і схильностей. Поступове ускладнення завдань, що вимагають рішучості, сміливості, енергійності реакції, дасть змогу відвернути дитину від дріб'язкового «з'ясування відносин» і переключити на організацію спільної діяльності, успіх якої залежить від уміння співробітничати з іншими.

 

Рекомендації батькам з успішної адаптації п’ятикласників до нових умов навчання

 

Будь - які перехідні періоди життя і діяльності дітей викликають  специфічні проблеми, що пов’язані зі зміною в організації навчальної діяльності у середніх класах. Умови, які змінилися, пред’являють більш високі вимоги до інтелектуального і особистісного розвитку, до ступеня сформованості у дітей певних навчальних знань, дій, навичок. Процес звикання до шкільних вимог і порядків, нового для п’ятикласників оточення, нових умов життя розуміється як  - адаптація. Адже дитина в школі адаптується не тільки до своєї соціальної ролі, але перш за все до особливостей засвоєння знань у нових умовах.

 

 1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

 

 2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

 

 3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

 

 4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

 

 5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

 

 6. Не слід відразу знижувати  контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

 

 7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

 

 8. Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

 

 9. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

 

 10. У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

 

 11. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

 

 12. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

 

 13. Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

 

 14. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

 

15. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

 

Труднощі адаптаційного періоду в школі

 

Адаптаційний період — це час, який необхідний людині для пристосування до нового оточення, змін у житті або нових обставин. У шкільному контексті адаптаційний період охоплює період адаптації першокласників до навчання у школі. Це доволі складний час, під час якого дитина постає перед певними труднощами:

 

1 Розлука з батьками. Для деяких дітей дуже складно розлучатися з батьками навіть на короткий час, особливо якщо це їх перший досвід.

2 Нове оточення. Шкільне середовище безпосередньо пов’язане з новим оточенням — однокласники, їхні батьки, вчителі тощо. Через це діти можуть переживати стрес, пов’язаний з новими знайомствами та налагодження дружніх стосунків.

3 Розклад і правила. У школі все відбувається згідно з фіксованим графіком, тому якщо дитина не звикла до розкладу та певних норм, їй буде складно звикнути до нових умов.

 

Скільки часу займає адаптація першокласників до навчання в школі

Час, необхідний для адаптації першокласників до навчання в школі, може значно варіюватися залежно від індивідуальних особливостей кожної дитини. Деякі діти швидко адаптуються і починають відчувати себе комфортно в новому середовищі вже після короткого періоду часу, тоді як іншим може знадобитися більше часу на звикання до нового режиму, вивчення правил та встановлення соціальних зв’язків.

 

Адаптація до школи потребує часу та терпіння. Батькам та вчителям у цей час слід бути уважнішими та турботливішими стосовно дітей. В жодному разі не треба квапити дитину. Це може викликати ще більший стрес та невпевненість у собі, що негативно впливатиме на її психоемоційний стан та успішність.

Як допомогти дитині легше адаптуватися до школи: поради батькам

Участь батьків у пристосуванні дітей до шкільного середовища є вкрай важливою. Вони можуть зробити цей процес позитивнішим та успішнішим. Ось декілька порад батькам щодо адаптації дитини до школи:

 

1 Створіть розклад і режим. Забезпечте стабільний розклад для дитини, який включає час для домашніх завдань, відпочинку і сну.

2 Позитивний настрій. Створіть позитивний настрій щодо навчання. Розповідайте цікаві історії про шкільне життя, розглядайте позитивні сторони школи та підкреслюйте важливість навчання та дружніх відносин.

3 Будьте відкритими для спілкування. Слухайте свою дитину. Дозвольте їй висловлювати свої враження та почуття щодо школи. Намагайтеся зрозуміти її та підтримати.

4 Підтримка соціальної адаптації. Вчіть дитину навичкам соціальної взаємодії. Розвивайте навички спілкування, співпраці та розв’язання конфліктів. Заохочуйте до знайомства з іншими дітьми.

5 Розвивайте навички незалежності. Навчіть дитину самостійно робити деякі речі, такі як зав’язувати шнурки, збирати речі до рюкзака, користуватися ланч-боксом тощо. Це підвищить її впевненість у собі та зробить більш автономною.

6 Допоможіть з організацією домашніх завдань. Забезпечте спокійне і комфортне місце для виконання домашніх завдань. Не сваріть дитину через неналежне їх виконання чи погані результати — коректно вказуйте на недоліки, пропонуючи разом розв’язати проблему.

7 Слідкуйте за здоров’ям. Важливо забезпечити дитині достатню кількість сну, збалансоване харчування і регулярну фізичну активність для підтримки її фізичного і психічного здоров’я, адже навчання потребує чимало сил та енергії.

 

Належний підхід та відданість батьків є запорукою успішної адаптації дитини та її майбутнього.